Новини
5 грудня,2014р.Lilit

"Піккардійська Терція" зібрала аншлаг у столичному "Жовтневому Палаці"

При повному аншлазі виступили 28 листопада у столичному "Жовтневому Палаці" вокальна формація "Піккардійська Терція". Цього разу "піккардійці" виконували пісні у своєму первинному амплуа – а капела. Виступ відбувся без барабанщика і перкусіоніста, як було останні п'ять років. "Але ми їх не вигнали", - жартують хлопці, - "Без барабанів і перкусії ми виступали цілих 18 років. Надалі буде по-різному. Співатимемо будемо і з ними, і без них".

За словами самих музикантів, виступ у "Жовтневому" є для гурту концертом спогадів, концертом згадок.

"Згадки деколи приємні, деколи не зовсім. Але все це -наша історія, яку треба пам'ятати. Доведено часом: людина, яка забуває свою історію і культуру, потім має такі проблеми як зараз у нас в країні. На жаль", - розповіли музиканти зі сцени.

Зокрема, "піккардійці" заспівали пісню "Ой, по горі роман цвіте" на слова легендарного поета Тараса Шевченка. Музику до неї написав вже покійний, але всіма шанований Ігор Пелих. Звучала й інша композиція на слова Шевченка - "Утоптала стежечку". Також – одна з кращих пісень Володимира Івасюка "Над морем". Глядачі почули й нові композиції "Терції", які згодом увійдуть до нового альбому та старі відомі хіти, як-то "Старенький Трамвай", "Спомин".

Заспівали артисти й композицію "Пливе Кача". З першими її нотами всі глядачі підвелися з місць і слухали пісню стоячи. Наприкінці зал кілька разів промовив "Герої не вмирають".

"Дехто нам недавно сказав, що Піккардійську Терцію часто називають гуртом Майдану. Ми такими себе не вважаємо, - коментує Володимир Якимець, - Кожен з нас був на протестах за покликом душі. А те, що пісню "Кача" вибрати люди, то це не наша заслуга. Пісні вибирають люди, які там стоять. Пісня Майдану не пишуться спонтанно і на замовлення. Це природній процес. Так, У небезпечні моменти на Майдані співали "Я не здамся без бою". При нападах "беркуту" співали гімн. Коли загинули герої, люди стали співати "Качу". До речі, композиція ця далеко не нова. Ми записали її 12 років тому".

В зоні АТО виступати ще не доводилося, зізнаються музиканти. "Але від нас точно ніколи не отримаєте відмови, якщо запросите", - кажуть хлопці.

"Кілька місяців тому ми виступали і в Донецьку. Мав бути виступ в Луганську, в Маріуполі. Але обидва не відбулися, бо якраз в той момент активізувалися бойові дії, з кожним днем ставало все більше банд формувань. Але в Донецьку люди йшли на наші виступи навіть у таких жахливих умовах. Думаю, з їхнього боку це справжній героїзм", - згадує Андрій Капраль.

"Сьогодні люди цікавилися, скільки часу триває наш тур містами України, - продовжує Володимир Якимець, - А в мене таке враження, що тур триває з першого дня нашої діяльності як гурту. Схема така: ми просто їдемо туди, де нас хочуть бачити. Були ось недавно на сході та півдні: Одеса, Нікополь, Дніпропетровськ. Всіх міст не перерахувати".

Згодом після концерту в Києві "піккакардійці" виступлять у Білій Церкві, Вінниці, далі – у містах західної України. Невдовзі гурт також дасть концерти у Польщі та Канаді. Зокрема, 10 січня музиканти відвідають Торонто.

Джерело: Gazeta.ua
Коментарів : 0

1 грудня, 2014р.Lilit

Виступ гурту Піккардійська Терція в програмі Хоробрі Серця присвяченій Героям Майдану.

Коментарів : 0

18 листопада, 2014р.Lilit

Владимир Якимец: "Жизнь человека наполнена смыслом, если он оставляет добрый след на земле"

«ФАКТЫ» продолжают публикацию анкет известных людей, согласившихся поделиться с читателями своими самыми сокровенными мыслями

Владимир Якимец — солист известного львовского коллектива «Пиккардийская терция» и его бессменный художественный руководитель вот уже на протяжении 22 лет. Группа известна не только в Украине, но и далеко за ее пределами. «Пиккардийцы» объездили с гастролями страны СНГ, Европы и Америки, выступали вместе с известным гитаристом Эл Ди Меолой, исполняя песни на 12 языках мира. Сейчас группа активно гастролирует на востоке Украины. А народная закарпатская песня «Пливе кача по Тисинi» в исполнении «Пиккардийской терции» стала гимном Небесной сотни. Под эту песню хоронят и погибших героев АТО.

— Как вы сами представились бы нашим читателям?

— Владимир Якимец — художественный руководитель вокальной формации «Пиккардийская терция», музыкант. Ну и просто хороший человек. Надеюсь.

— Ваш любимый цвет, запах, продукт, напиток?

— Цвет — черный, так как он идет к цвету моих волос. С детства мне запомнился очень приятный запах матиолы. Село, вечер и умопомрачительный запах этих цветов. Вспомнил — и снова запахло. Любимых продуктов много: картошка, мясо, овощи, фрукты (кроме бананов), сладости. Напиток — молочный коктейль.

— Чем для вас пахнет детство?

— Мандаринами, которые во времена моего детства были в дефиците. Ими можно было объесться только раз в год — на святого Николая. Еще один запах из детства тоже связан с периодом новогодне-рождественских праздников — запах хвои в доме. А еще детство пахнет свежим молоком, прямо из-под коровы.

— Счастье — это… что? Вы счастливый человек?

— Это гармония во всем — в отношениях в семье, на работе. Нам, участникам «Пиккардийской терции», повезло: работа является нашим хобби, любимым делом. Немногие артисты могут этим похвастаться. Счастье — это когда ты на долгий период едешь на гастроли, а потом возвращаешься домой, где тебя ждут и любят. Лучшей формулы гармонии, наверное, и быть не может. Да, я счастливый человек.

— В чем вам видится смысл жизни?

— Чтобы приносить радость другим. Как в семье, так и в любимом деле. «Терция» уже 22 года на сцене. К нам до сих пор после концертов приходят за кулисы люди и благодарят за наше творчество. Разве ради этого не стоит жить? Жизнь человека наполнена смыслом, если он оставляет добрый след на земле.

— Что такое любовь?

— Позитивные эмоции, которые ты чувствуешь по отношению к другому человеку ежедневно. У меня с этим чувством все в порядке, несмотря на то, что я женился в довольно зрелом возрасте — в 36 лет. Рядом со мной женщина, которая каждый день наполняет мою жизнь смыслом.

— Вы хорошо помните самый счастливый день своей жизни? А самый непростой?

— Счастливых дней было немало: когда эмоции зашкаливали, когда приятно удивлялся неожиданным сюрпризам… Вся наша жизнь — очередность плюсов и минусов, белого и черного, добра и зла.

— Чего вы ни за что не сможете простить другим людям?

— В свои 40 я уже не такой категоричный, каким был лет 20 назад. Тогда ответ на этот вопрос у меня состоял бы из нескольких пунктов. А сейчас… Не смогу понять и простить другим людям разве что убийства. Один человек не может забирать жизнь у другого, ведь он эту жизнь ему не давал. С другой стороны, Бог учит нас прощать. Бывают же разные ситуации, например, авария, в которой человек не всегда виноват.

— Что-то может довести вас до слез?

— Иногда мне кажется, что как человек творческий я должен был бы больше плакать. Хотя вряд ли количество и частота слез указывают, насколько ты эмоционален. Намного важнее — какие выводы делаешь из событий, которые вызывают у тебя слезы.

— Какими качествами нужно обладать, чтобы добиться успеха?

— Нужно верить в то, что делаешь. Если не будет веры, не помогут ни профессионализм, ни упрямство, ни настойчивость. Вторая составляющая успеха — терпение. Если бы мы, «пиккардийцы», не терпели первые десять лет существования нашего коллектива, когда не было ни популярности, ни заработков, сейчас бы не были теми, кем есть.

— Есть у вас личная формула успеха?

— Читайте предыдущий ответ.

— Какую роль в вашей жизни играют деньги?

— Такую же, как и любая другая бытовая вещь: сковородка, стиральная машина… Я никогда не делал из денег культа. Человек может быть счастлив и в однокомнатной квартире, а может быть глубоко несчастен в огромном особняке.

— Что для вас означает быть свободным?

— Когда можешь делать то, что хочешь, что считаешь нужным. Когда я пишу песню, я никогда не задумываюсь над тем, будет ли иметь она успех. Просто творю так, как чувствую. «Пиккардийская терция» — коллектив, свободный в своем творчестве. Мы исполняем те песни, которые хотим, нам никто не указывает. Мы ни перед кем не отчитываемся.

— Испытываете ли вы страх перед смертью?

— Пока что да. Возможно, я еще просто не готов к смерти или не все сделал за свою жизнь. А возможно, еще до конца не поверил в то, что после жизни земной есть другая.

— Что вы станете делать, узнав о том, что вам осталось прожить ровно семь дней?

— Точно не пущусь во все тяжкие. Наверное, за эту неделю попробую что-то по себе оставить, упорядочить свое творчество, а еще попрошу у всех прощения.

— Вы никогда не задумывались над тем, есть ли жизнь после смерти?

— Конечно, задумывался. И пока не нашел для себя ответ на этот вопрос. Наверное, это все-таки вопрос веры.

— Что вы вкладываете в понятие добра и зла?

— Каждый человек решает для себя, что есть добро, а что — зло. Никто же не запрограммирован от рождения быть исключительно добрым или злым. Это корректирует жизнь. Лично я стараюсь жить по принципу: не делай людям того, чего ты не хочешь, чтобы они делали по отношению к тебе. А добро — более широкое понятие, оно проявляется во многих поступках: от искреннего поздравления с днем рождения до спасения кому-то жизни.

— Вас часто предавали?

— Нечасто. Но я уже на том этапе жизни, когда не знаю, есть ли такое предательство, которое не смог бы простить.

— Что вам помогало преодолеть периоды полного отчаяния?

— Периодов полного отчаяния у меня не было.

— Существует ли Бог?

— Верю, что существует. Общаясь с представителями духовенства, читая книги на религиозную тематику, я, наверное, не так воспринимаю Бога, как большинство людей. Убежден: какая-та высшая сила над нами есть.

— Случались в вашей жизни чудеса?

— Все зависит от того, что считать чудом. Лично для меня чудом является факт жизни Папы Римского Иоанна Павла II. Это был Божий человек на земле. Он жил для человечества. И часть его жизни я видел собственными глазами.

— Сколько времени вы смогли бы прожить на необитаемом острове и что взяли бы с собой?

— Вряд ли поехал бы на необитаемый остров. Я люблю общение с людьми. Мне хочется уединиться только после концерта, но это крайне редко получается. Чтобы прийти в себя, вернуться в свою энергетическую и эмоциональную оболочку, нужно хотя бы полчаса побыть одному.

— В какую эпоху вам хотелось бы жить и с кем из представителей той эпохи пообщаться?

— С огромным удовольствием пообщался бы с Галилео Галилеем, Коперником, а также выдающимися музыкантами, художниками разных времен.

Беседовала Лилия МУЗЫКА, «ФАКТЫ»
«Факты и комментарии®»
Коментарів : 0

11 листопада, 2014р.Lilit

Вокальна формація "Піккардійська Терція" вперше з сольним концертом у Відні!

П'ятниця, 14 листопада, Florianisaal
Вхід у зал - 19:00
Початок концерту - 20:00

Коментарів : 0

7 листопада, 2014р.Lilit

Володимир ЯКИМЕЦЬ: «Такої України, яка була раніше, вже не буде!»

Вокальна формація «Піккардійська терція» здійснила концертний тур на сході й півдні країни

Співали лауреати Шевченківської премії у Кременчуці, Мелітополі, Нікополі, Миколаєві, Херсоні, Запоріжжі, Кіровограді, Полтаві, Сумах, Кривому Розі та Дніпропетровську. Нагадаємо, не минуло й п’яти місяців, як чоловіча вокальна формація знову активно гастролює по країні. І завжди піккардійці виступають з аншлагами!

— Тепер більше, ніж кілька місяців тому, відчувається цілісність України, — говорить художній керівник «Піккардійської терції» Володимир ЯКИМЕЦЬ. — Ми вже не чуємо розмов про бандерівский Захід, про друга — Росію, хоча, напевно, такі розмови десь є... Всюди були аншлаги. Ми, в принципі, були готові бачити половину залу і навіть менше, бо долар злетів догори, пенсій і зарплат не збільшують, багато хто вкладає гроші у допомогу військовим і пораненим, у волонтерство... Тому були приємно вражені великою кількістю публіки. А у Дніпропетровську навіть дали додатковий концерт. Гастролі тривали 12 днів. А перед тим ми співали в Одесі й Харкові. Після концерту в Харкові до нас підійшов молодий чоловік. Він із харківських ультрас. З’ясувалося, що це він надіслав нам записку на сцену: «Вибачте, Львів, що ми вчасно вас не підтримали» — і прохання заспівати «Пливе кача» і «Ще не вмерла Україна». Також був цікавий випадок у Мелітополі, коли прийшла поспілкуватися жінка, котра познайомилася з нашою творчістю півроку тому, почувши «Пливе кача». Стверджує, що бачила в очах публіки суцільний позитив, а публіка у залі — різна. І якщо цей позитив спричинюють український фольклор чи інші пісні українською мовою, то ми не намарно були на гастролях.

— «Пливе кача» ви всюди співали?

— Так. У минулому турі ми «Пливе кача» не оголошували — співали, і люди у залі вставали... Тепер зали теж вставали, але перед виконанням ми говорили, що стирається грань між людьми, що кілька місяців тому ніхто не міг подумати, що, наприклад, у Львові будуть разом дві футбольні команди вболівати — «Карпати» (Львів) і «Шахтар» (Донецьк) — і що за «Шахтар» уболіватимуть не гірше, ніж на «Донбас Арені». Також говорили про те, що перед тим, як іти на вибори, треба вдома, у спокої, послухати «Пливе кача» і добре подумати... Зрештою, якщо по всій Україні багато людей проголосували за «Самопоміч» — це показник згуртування людей і чітка ознака того, що України такої, яка була раніше, вже не буде! На знаю, якою вона стане через 5 — 7 років, але те, що вона буде іншою, — факт.

— Яку програму ви виконували?

— Брали за основу ту, з котрою їздили в попереднє турне. Зрештою, кожен артист включає у виступ найпопулярніше. На кожному концерті співали «Спитай» Морозова на слова Коротича. Це, на мою думку, дуже важлива пісня, а особливо — зараз, коли люди ще до кінця не можуть визначитися зі своєю позицією. Та й узагалі на сході дехто розгублений — усі їхні ідеали просто зруйновані, вони на роздоріжжі — так, ніби людина все життя не бачила, нарешті їй зробили операцію й щойно зняли пов’язку... Ця пісня справді надихає на роздуми «Що ж буде далі?», бо молодшими ми не стаємо, а згадуватимуть про нас за нашими вчинками... Співали «Пливе кача», і співатимемо її й надалі, бо люди, на жаль, мають коротку пам’ять... А в самому кінці програми ставили наші найпопулярніші, а головне, оптимістичні пісні. Популярні — щоби зал співав разом із нами. Оптимістичні — щоби люди залишали концертний зал із позитивним настроєм. Наприклад, «Я спитався».

— Мали можливість після концертів перепочити, побути серед людей?

— Ні, тому що постійно переїжджали — за 12 днів дали 12 концертів. Найменший переїзд — 77 км, найбільший — 300. Але після концертів встигали поговорити... Я пам’ятаю такий дуже приємний момент. Після концерту в Дніпропетровську (п’ять місяців тому) до нас підійшла жінка, чоловік якої теж мав прийти на наш виступ, але захворів і йому от-от мали зробити операцію. Жінка просила сказати на телефон чоловікові слова підтримки. Ми сказали і заспівали «Многая літа!» А вже тепер після концерту в Дніпрі до нас за куліси прийшла та сама жінка — вже з чоловіком, який одужав... Цікава історія трапилася і в Кривому Розі. У травні хлопець, який обслуговував апаратуру на концерті, на наступний день після нашого виступу отримав повістку і поїхав у зону АТО. Символічно, що цього разу, коли ми знову виступали у Кривому Розі, він повернувся з АТО і на нашому концерті знову виставляв звук.

— Що, Володю, скажеш про результати виборів? У тебе розчарування немає?

— Ні. Бо для мене вони відбулися більш-менш прогнозованими — на те, що парламент після подій, коли народ став на свій захист, мусить бути проукраїнським. Головне, щоби самі депутати зробили висновки: продаватися нема чого, бо тайне ставатиме явним. З’являться нові обличчя, хай не так багато. Як у нас у Галичині говорять, наврочено, задавнено і заспано. У нас стільки роботи, що на відтермінування, коаліціаду і прем’єріаду часу нема! Вибрали, призначили — і до роботи! Слава Богу, що країна втрималася, не спустилася до дефолту! Зараз треба розвиватися.

— Тепер, по гастролях, перепочинок?

— Перепочинку не буде. 28 листопада у нас сольний концерт у Києві. Зараз — репетиції. Також поїздки до Умані та Черкас. Далі — Відень і Мюнхен, Київ, Біла Церква, Вінниця. Треба працювати, бо зараз публіки на концерти ходить більше, ніж раніше.

— Чому?

— Я не можу пояснити того феномену. При будь-яких подіях — веселих чи трагічних, коли люди збираються у залі разом, по-перше, це якесь єднання людей, причому — дуже різних. По-друге, якщо на сцені — артисти, які щиро працюють, віддаючи частинку не тільки своєї творчості, а й душі, то будь-кого підкупить просте й відкрите до себе ставлення. Коли артисти щирі, до них на концерти ходитимуть. Вакарчук і Руслана збиратимуть повні зали всюди — і на сході й на заході, на півночі й на півдні. Повторюся: ми 12 днів їздили країною. Фірма, котра організовувала гастролі, — з Луганська, тур-менеджер — з Донецька, водій — з Одеси, «Терція» — це Львів, Тернопільщина і Закарпаття. Жодних конфліктів і суперечок у нас не виникало. Говорили про різне, але завжди приходили до спільного переконання.

— Перед пораненими під час турне виступали?

— Ми завжди готові допомогти. І коли надходили такі пропозиції, коригували плани, знаходили час і можливості для таких важливих речей. Виступали в госпіталях Харкова й Одеси. Через газету «День» хочу сказати, що ми низько вклоняємося тим людям, які боронять українську землю.

Ми спочатку не знали, як поводитися з пораненими. Невідомо, якою буде їхня реакція... Вирішили, що не співатимемо сумних пісень. Зокрема — «Пливе кача» і «Пустельника», бо хлопцям і без того достатньо негативу. Намагалися підняти їм настрій. Після концерту нам дякували: «Ваша музика розраджує, дозволяє трохи відволіктися від тих негараздів зі здоров’ям, також — від новин, які переглядаєш і згадуєш друзів, що там залишилися...» Такі слова мають набагато більше значення, ніж квіти, які публіка приносить на концерт.

— Не стискало, Володю, горло, коли співали?

— Стискало... Не так у актовому залі госпіталю, куди приходять поранені, що можуть пересуватися. Звичайно, хтось на милицях, хтось із паличкою, когось привозили на візку... А от коли в Одесі начальник госпіталю завів нас у палату до зовсім молодого прикутого до ліжка, на катетерах і крапельницях хлопця, а він, до речі, закінчив нашу Львівську академію сухопутних військ, от тоді горло стискало... Так, за ним добре доглядають, лікарі й медсестри фахово роблять свою справу, але... Коли ми його запитали, чим займатиметься, коли одужає, почули: «Повернуся захищати Батьківщину!»

Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів
Джерело: День
Коментарів : 0

3 листопада, 2014р.Lilit

"Пікардійська терція": співаки, які хочуть люструвати шоу-біз

«Піккардійська терція» - музична формація зі своїм особливим стилем, надзвичайною енергетикою та власною активною громадянською позицією. Враження співаків від виступів на сході країни, ставлення до російських артистів та виступів Повалій – в інтерв’ю «Віснику».

Коли глядачі – герої

- У травні ви виступали на сході і півдні України. Як там зустріли вас – активних прихильників Майдану?

Володимир Якимець:

- Тоді, в травні, були вже актуальні ДНР і ЛНР, а не Майдан.

Андрій Капраль:

- Ми повернулися додому в день виборів Президента. У цей час уже складно з Донецька було виїхати – три рази потяг зупиняли, перевіряли документи. На жаль, у Маріуполі просто змушені були скасувати концерт. У луганському готелі чули, як стріляли поблизу міста.

Володимир Якимець:

- У Донецьку та Луганську були не повні зали. Але тих наших глядачів можна назвати героями. Тому що прийти на той час із жовто-блакитними прапорами, та, і в принципі, на концерт україномовної групи – це для них дійсно було подвигом. Тому що невідомо, чим це могло скінчитися і для нас, і для них.

Андрій Капраль:

- І багато хто не приїхав, бо боявся. Телефонували і казали, що дуже хочуть побувати на виступі, але бояться за своє життя. Стріляли ж упродовж усієї дороги. У нас тоді мало відбутися 9 концертів, але було 8. Крім проданих 80% квитків у Луганську і Донецьку, решта залів була повна.

- Які запитання ставили вам на сході?

Володимир Якимець:

- У Донецьку ми влаштовуємо концерти із періодичністю десь раз на 3 роки, з 1993-го. І жодного разу не ставили запитань щодо мови, Росії чи подібних. Знаєте, все, що є штучним, воно потім раптово зникає – оті всі кордони. А в Луганську після сольного концерту, коли ми вперше приїхали, люди підходили і казали: «Ви знаєте, нам привозять усяких попсових неліквідів безкоштовно. Таке враження, що це роблять спеціально, щоб ми тільки не почали думати».

Андрій Капраль:

- І один старший чоловік висловив думку: «Мне кажется, что все, что связано с искусством, к нам просто не пускают». У більшості випадків зали набивали людьми під проплачені гонорари. Рівень наших музикантів не гірший, ніж в Америці чи у Британії, тим паче в Росії. Просто їм треба дати можливість розвиватися.

Зв’язки із закордоном

- Ви згадали про російських музикантів. Із ким із них зараз підтримуєте дружні відносини?

Андрій Капраль:

- Ми ні з ким із російських музикантів не підтримували спілкування. Працювали лише на деяких збірних концертах.

Володимир Якимець:

- Мабуть, там є добрі люди. Але так вийшло, що не були знайомі. Але чесно кажучи, з багатьма відомими, на їх погляд, українськими зірками ми теж не знайомі. Ми знайомі з добрими людьми. А добра людина – це є добрий музикант.

- Ви виступали за кордоном і зокрема в Росії?

Андрій Капраль:

- Нас запрошували до Москви на святкування дня народження Шевченка. Виступали у Сургуті у Ханти-Мансійському окрузі, губернатором тоді був якраз виходець із Тернопільщини. Але це було купу років тому. Зараз не їздимо, і, ви знаєте, ми нічого не втрачаємо. Ми були майже на всіх континентах. Проте не треба усіляких історій розказувати, що в Америці ми виступали для американців – це неправда. Не підуть на нас американці. Певно, мільйонів 20 треба в рекламу вкласти, щоб вони просто пішли. І всі, хто їдуть із колишнього «Совка» в Америку, – не вірте, що там на них ідуть американці. В Америці, в кожній 4-ій хаті, Кіркорових аж забагато. Це все надумані штучки.

Рецепт на 22 роки життя

- Нещодавно вашому гурту виповнилося 22 роки. У чому секрет успіху?

Володимир Якимець:

- У щирості і доброму ставленні до людей. Як із позиції музиканта, так і людини. Дивіться: в ротації по телебаченню нас немає, по радіо, навіть на Західній Україні, можна почути, але теж нечасто. Розумієте, добра музика – як добрі бактерії. Вона все одно проникне. Багато справжніх українських виконавців, яких зараз не показують по телебаченню. Той самий Олег Скрипка зник з ефіру, «Гайдамаки», «Плач Єремії», Марія Бурмака, «Мандри», багато інших. А вони збирають зали. А ви згадайте: чи хтось чув про сольний концерт групи «НеАнгелы» або «Nikita».

Андрій Капраль:

- Чи навіть багато сольних концертів Таїсії Повалій? Єдиний на два роки – і то був проплачений партійцями. Це був неначе своєрідний звіт у Палаці «Україна». Всі жили на корпоративах. Це були умовно «весільні музиканти». Усі їздили по фірмах, по замовних концертах. Ми також на корпоративах працювали, але попри корпоративи у нас більше 500 пісень у репертуарі, поза 800 – якщо ми їх хоча б один раз заспівали. У нас щодня репетиції, ми постійно працюємо.

- А яку музику слухаєте особисто ви? Можливо, когось із поп-виконавців?

Андрій Капраль:

- Попсу ми не можемо слухати. Бо нас рве від того. Ми любимо класику, джаз, класичний рок. Рік тому я натрапив на якесь інтерв’ю зі Стінгом. І його запитали, що він слухає. Він відповів, що слухає все, бо він – музикант. Я мушу слухати все, щоб розуміти, що відбувається. Розуміти, що презентують нові люди.

Володимир Якимець:

- Подобається добра музика, в якому жанрі вона не виконувалася б. Нехай це буде опера чи важкий рок. Питання в тому, наскільки якісним і наскільки цікавим є продукт.

Що чекає українську музику

- Як ви вважаєте, після Майдану, після Революції гідності щось зміниться в українській музиці?

Володимир Якимець:

- Питання у тому, що навіть у 2004-2005 роках змінювалося на краще. Тільки згодом воно зійшло до того, що було спочатку. Звичайно, зараз усі дані для цього є. Хоча, на жаль, знову повернути закон, за яким пісні ставлять 50 на 50. Якби радіостанції вмикали, наприклад: російська пісня – українська пісня, а не вдень – російські пісні, а вночі – українські, для того, щоб відбити оті 50%. Крім того, потрібно так само проводити люстрацію не тільки депутатів, які сидять у Верховній Раді, а й із боку медіа-ресурсів. А то знову ж таки: сотня вбитих на Майдані, невідомо, чим це все закінчиться, люди всі в такому хвилюванні й важкому психологічному стані – і «ІСТV» починає крутити в прайм-тайм «Бригаду». Для мене це був шок. Хоча здавалося б, це абсолютно нормальний проукраїнський канал. Тому і до того треба так само ставитись. За одне думаємо, а за друге забуваємо.

Тетяна Третякова
Джерело: "Вісник Кременчука"
Коментарів : 0

23 жовтня, 2014р.Lilit

14 січня, середа, о 18:00 – "Львівське Різдво в Опері". Святковий концерт "Піккардійської Терції", Оксани Мухи та Олександра Божика.

Львівський Оперний Театр, просп. Свободи 28

Це буде вечір різдвяних сюрпризів: легендарний львівський секстет проводить спільні репетиції зі співачкою Оксаною Мухою і скрипалем Олександром Божиком.

Допоки усі готуються до зустрічі Нового року, вокальна формація «Піккардійська Терція», співачка Оксана Муха, скрипаль Олександр Божик та оркестр "Бравіссімо" посилено репетирують – аби на Старий Новий рік, 14 січня, запрезентувати львівським меломанам святкову концертну програму «Різдво в Опері». Місце зустрічі – Львівський національний театр опери та балету ім. С. Крушельницької.

Хоча в репертуарі «Терції» є колядки на шести мовах, 14 січня «піккардійці» колядуватимуть здебільшого українською. Із традиційних українських коляд того вечора публіка почує «Небо і земля», «Нова радість», «Тиха ніч»… Щоправда, усі ці колядки звучатимуть в оригінальних акапельних обробках. Виконає легендарна львівська шестірка й авторські різдвяні пісні: «Граймо, стрибаймо», «Пави», «Ладо»…

- Різдвяні свята несуть максимум позитиву, - каже художній керівник «Піккардійської Терції» Володимир Якимець. – Тому їх обов’язково треба відмічати, що б там не було довкола! Треба святкувати, колядувати! Не можна забувати українських традицій. Наші діди-прадіди недаремно берегли їх, передавали нам з покоління в покоління. Впевнений, цього року українська коляда звучатиме з особливою силою - і на київському Майдані, і у Львові, і в Донецьку.

Пісенним сюрпризом концертної програми «Різдво в Опері» стане спільне виконання колядок «Піккардійською Терцією» та Оксаною Мухою. А у фіналі святкового вечора до такого імпровізованого багатоголосого «дуету» приєднається ще й скрипаль-віртуоз Олександр Божик. Артисти очікують, що їхнє музичне «тріо» доповнить також хор із залу.

Вартість квитків: 80-320 грн

Коментарів : 0

14 жовтня, 2014р.Lilit

Пікардійська терція у Херсоні

Коментарів : 0

15 жовтня, 2014р.Lilit

Пиккардийцы перед выборами посоветовали послушать "Гей, плине кача"

11 октября ценители вокального искусства из Мелитополя получили прекрасный подарок - концерт известного секстета "Пиккарди́йская те́рция". Львовяне в течение двух часов радовали горожан чистыми голосами, а уже сегодня коллектив выступит в Запорожье.

В самом начале концерта пиккардийцы извинились перед мелитопольцами за то, что никогда за 22-летнюю историю существования группы не приезжали в их город, и поздравили с 230-м днем рождения, который Мелитополь отметил в последних числах сентября. А затем от слов коллектив, который поет исключительно а-капелла, перешел к исполнению проверенных временем и новых хитов. Слушатели одинаково хорошо принимали и подпевали "Капелюх", "Старенький трамвай", "Шизгара", "Жовті стрічки" и другие, а лемковскую народную песню "Гей, плине кача" слушали стоя. Перед ее исполнением к залу обратился руководитель и идейный вдохновитель группы Владимир Якимец.

- З часом стираються ці кордони, якісь незрозумілі, намальовані невідомо ким фарбою риски, штучні кордони, ті, що розділяли всіх, починаючи з родинних зв'язків, закінчуючи загальнонаціональними, - отметил Владимир Якимец. - Можу привести маленький приклад. Хто би міг подумати, що у нас у Львові на даний момент буде дві футбольні команди - "Карпати" (Львів) і "Шахтар" (Донецьк)?! Хто би міг подумати, що на "Львіварені" на матчі "Шахтар"-"Порту" будуть вболіватти не гірше, ніж на "Донбасарені"?! Правда? Хто би міг подумати, що одна дуже популярна народна пісня, яка має автора, стане відомою буквально за півдня, і її будуть співати навіть в Білорусії на стадіоні?! Кажу, що кордони стираються і стираються кордони між людьми. Ось, наприклад, ми стоїмо перед вами на сцені, а між нами немає трьох кордонів охорони... А от ті співаки, які мали не тільки три кордони охорони, а ще й лімузини, кучу телеефірів, зараз їх не чути і не бачити ніде. Час все ставить на свої місця.

Знову ж таки депутати стають ближче до народу..., - продолжил руководитель пиккардийцев. - До чого ми все це ведемо, 26 жовтня будуть вибори. Не переживайте, жодної агітації, жодної! Просто перед тим, як ви вийдете з хати на виборчу дільницю, включіть наступну пісню, сядьте, послухайте, послухайте свого серця, відчуйте свою совість, встаньте, підіть і проголосуйте. І знайте одне, що це наш з вами вибір, тому що не президент робить Україну, не Верховна Рада робить Україну, не чиновники, Україну робимо ми з вами.

Джерело: http://iz.com.ua
Коментарів : 0

14 жовтня, 2014р.Lilit

«Пиккардийская терция» исполнила данное зрителям обещание и вернулась в Николаев

Украинская акапельная формация «Пиккардийская терция» снова выступила в Николаеве. На прошлом концерте в мае артистов встретили очень тепло, и они пообещали, что обязательно вернутся.

- Между майским концертом и сегодняшним есть одно очень важное сходство и и одно расхождение. Сходство в том, что, как и в прошлый раз, сегодня мы опять перед выборами, - под аккомпанимент смеха из зала приветствовал слушателей один из артистов. – А отличие в том, что в мае мы в Николаеве заканчивали свой юго-восточный тур, а сегодня мы начинаем с Николаева наш юго-восточный тур.

После этого в течение полутора часов вокальные виртуозы исполняли как свои хиты, так и менее известные композиции. Особо тепло зрители встретили такие феерические вещи как украинскую версию «She's got it», песню на французском языке «Champs Elysees» и хит всех фанатов мультика «Ну, погоди!» - «O sole mio».

И, конечно же, зал внимал стоя песне «Пливе кача», которая сегодня в Украине даже камни заставляет плакать. Расчувствовались и зрители. На протяжении всего концерта они активно пели вместе в артистами.

Выступление «Пиккардийской Терции», как всегда, было живим и интересным. Несмотря на специфику коллектива, который не устраивает шоу, а использует все вокальные возможности своих исполнителей, они устраивали интерактив с залом, предлагая подпевать, и развлекаясь забавными танцевальными па.

Зрители покидали зал под впечатлением, несмотря на чувство легкой «недосказанности», которую оставил концерт – не были исполнены некоторые известные хиты, которые традиционно всегда присутствуют в программе. Возможно потому, что артисты пели их в прошлый раз.

Сами певцы были очень тронуты горячей поддержкой зала, и пообещали вскоре приехать снова.



Джерело: «НикLife»
Коментарів : 0

10 жовтня, 2014р.Lilit

Найближчі концерти

10 жовтня – Херсон (ККЗ "Ювілейний").

11 жовтня - Мелітополь (Будинок культури ім. Т. Шевченка).

12 жовтня – Запоріжжя (Концертний Зал ім. М. Глінки).

13 жовтня - Дніпропетровськ (Театр ім. М. Горького).

14 жовтня - Нікополь (КСК).

15 жовтня - Кривий Ріг (Театр ім. Т. Шевченка).

16 жовтня - Кіровоград (Обласна Філармонія).

17 жовтня - Полтава (Палац дозвілля «Листопад»).

18 жовтня - Суми (Театр ім. М. Щепкіна).

19 жовтня - Кременчук (Міський Будинок культури).

20 жовтня – ДОДАТКОВИЙ КОНЦЕРТ у Дніпропетровську (БК "Машинобудівників").
Коментарів : 0

7 жовтня, 2014р.Lilit

Сюжет ТСН

Коментарів : 0

7 жовтня, 2014р.Lilit

Сюжет Громадського про виступ "Піккардійської терції" в Одеському військовому госпіталі

Коментарів : 0

6 жовтня, 2014р.Lilit

В Одесі співаки популярної львівської вокальної формації «Піккардійська терція» дали концерт на честь учасників АТО

Вкотре своє ставлення до українських військових, які отримали поранення в зоні проведення антитерористичної операції, продемонстрували вітчизняні музиканти. Цього разу до поранених бійців АТО, які проходять лікування у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону, що в Одесі, завітала популярна львівська вокальна формація «Піккардійська терція».

Ще перед початком заходу учасники цієї музичної групи висловили слова підтримки на адресу українських воїнів. Співаки подякували їм за мужність, проявлену в боях із захисту територіальної цілісності України, та висловили слова подяки військовим медикам, які цілодобово, виявляючи високий професіоналізм, борються за життя й здоров’я Героїв.

«Піккардійська терція» акапельно проспівала близько 20 авторських та оброблених народних пісень, серед яких і відомі композиції, як «Старенький трамвай», «Ти на землі людина» та «Моя любов».

Розповідаючи про власні емоції та почуття від зустрічі із захисниками Вітчизни, тенор, сопрано «Піккардійської терції» Андрій Капраль наголосив, що виступ перед пораненими воїнами є їхнім людським обов’язком.

— В рамках туру містами України ми приїхали до Одеси з сольним концертом, який дали в Одеському українському театрі імені Василька. І, звісно, одразу ж зголосилися з можливістю психологічно підтримати наших постраждалих за Україну військових. І якщо проведенням цієї концертної програми нам вдалося хоча б в якійсь мірі підняти їм настрій та нагадати, що життя продовжується, то для нас це — велика честь. Адже, сьогодні воїни АТО потребують нашої всебічної допомоги, — підкреслив Андрій Капраль.

Коментарів : 0

1 жовтня, 2014р.Lilit
Відома українська дизайнерка Оксана Караванська показала в Українському Національному Музеї в Чикаго (США) колекцію Vyshyvanka Couture by Karavanska. Подивитися на унікальні вишиванки прийшло близько чотирьохсот гостей. Новим брендом Vyshyvanka Couture by Karavanska дизайнера вирішила нагадати про значимість української вишиванки.
У фіналі показу в Чикаго разом з моделями під мелодію партизанської пісні на подіум вийшли двоє хлопців-майданівців, які перебувають на лікуванні у Чикаго.
Музичний супровід показу оформив художній керівник вокальної формації «Піккардійська Терція» Володимир Якимець.
Коментарів : 0

1 2 3 ... 14 15 16 >

Календар
Грудень 2014
ПнВвСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031
Лiнки
Офіційний сайт

© SeaStorm design 2004—2014