Альбоми >> CD >> Сад ангельских пісень (1997)
Сад ангельських пісень


1. Пустельник (Кам'яна елегія)
2. Сад ангельських пісень
3. Гуцулія. Тіні забутих предків
4. Lorelei
5. Мелодія пізньої осені
6. Танок
7. Святий Яне
8. Dime nino, de quien eres
9. Нехай...
10. Слова
11. Берег ріки
12. Шаляла
13. Йшли корови...
14. Я спитався...

Рiк випуску: 1997
Видавець: Люксен
Про альбом

1997 рік був знаменний для групи виходом альбому “САД АНГЕЛЬСЬКИХ ПІСЕНЬ” та зміною складу колективу. Хоча більшість матеріалу була записана за безпосередньої участі АНДРІЯ ШАВАЛИ та в декількох піснях ви впізнаєте бас АНДРІЯ БАЗИЛИКУТА. Твори на цьому компакт-диску є дуже різноманітного плану і напевно тому “САД” залишається одним з найбільш популярних альбомів Піккардійської Терції. Запис та зведення здійснено на студії "Люксен" Павлом Грабовським та Русланою Лижичко, премастерінг - Олександр Ксенофонтов. Рік виходу альбому: 1997 [офіційний сайт]

Вiршi

Пустельник (Кам'яна елегія)
[Дз. Сумарук]


Є на світі цім пустельний берег,
Там живе пустельник із моїм ім'ям.
Не шумлять на березі осока і верби,
Випалена і мертва кам'яна земля.

Має той пустельник хату із каміння,
Ложе кам'яне, свічку кам'яну,
Крила камяні приросли корінням
До закамянілого вицвілого сну.

Я не знаю, хто ви, смерть чи воскресіння,
Я не знаю, що ви принесли мені.
Доторкніться поглядом до того каміння,
Може, з нього зацвітуть вам мої пісні.

Має той пустельник хату із каміння,
Ложе кам'яне, свічку кам'яну,
Крила камяні приросли корінням
До закамянілого вицвілого сну.
наверх наверх
Сад ангельських пісень
[В.Цибулько]


Сад ангельських пісень.
Вітер носить пір'я золоте.
І до ночі шлях у сад пісень
Вітер знову пір'ям замете.

Сад ангельських пісень,
Мов білий корабель,
Пливе із ночі в день,
Пливе із ночі в ніч.
В нім древній менестрель
Для ангельських дітей
Співа пісні людей.

Самотній менестрель,
Віхола пір'їна все мете,
Опівночі сивий менестрель
В сад по бездоріжжю добреде.

Сад ангельських пісень,
Мов білий корабель,
Пливе із ночі в день,
Пливе із ночі в ніч.
В нім древній менестрель
Для ангельських дітей
Співа пісні людей.

Сміх ангельських дітей,
Доки світить пір'я золоте,
Проспіває сивий менестрель
Янголятам правду про людей.

Сад ангельських пісень,
Мов білий корабель,
Пливе із ночі в день,
Пливе із ночі в ніч.
В нім древній менестрель
Для ангельських дітей
Співа пісні людей.
наверх наверх
Гуцулія. Тіні забутих предків
[Б. Лепкий]


Як би була я зозуля, та й крилечки мала,
Я би м тую Україну щодня облітала.
Я би м тую Україну щодня облітала,
Я би свого миленького по шапці впізнала.

Прилетіла зозуленька, та й крикнула "Ку-ку",
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Подай-подай же мі, бідній, хоч правую руку.
Та й розжени, розвесели тяжкую розлуку.

Ой, рад би я тебе, мила, та й розвеселяти,
Ой, рад би я тобі, мила, обидві подати.
Ой, рад би я тобі, мила, обидві подати, -
Насипали сиру землю - не можу підняти.
наверх наверх
Lorelei


Ich weiss nicht was soll es bedeuten
Das ich so traurig bin
Ein Marchen aus alten Zeiten
Das kommt mir nicht aus dem Sinn

Die Luft ist kuhl und es dunkelt
Und ruhig fliesst der Reihn
Der Gipfel des Berdes funkelt
In Abendsonnenschein

Die schonste Jungfrau sitzet
Dort oben wunderbar
Ihr goldnes Geschmeide blitzet
Sie kammt ihr goldenes Haar

Sie kammt es mit goldenes Kamme
Und siengt ein Lied dabaj
Und das war ein wundersamme
Gewaltige Melodei

Der Schiffer in kleinen Schiffe
Ergreift es mit wildem Weh
Er sieht nicht die Felsenriffe
Er schaut nur hinau in die Hohe

Ich glaube die Wellen verschlingen
Am Ende Schiffer und Kahn
Und das hat mit ihrem Singen
Die Lorelei getan
наверх наверх
Мелодія пізньої осені


У скляних саркофагах впокоєні квіти,
Плаче осінь у світло свічок.
Я тебе заховаю від зимового вітру, у серце своє
І закрию замок.
У скляних саркофагах заховане сонце,
Плачуть скрипка і небо удвох.
Я тебе заховаю від ока лихого, у серце своє
І закрию замок.

У скляних саркофагах вмирає минуле,
Вже в минулому кожен твій крок.
Хоч тебе я сховав від чужої дороги, у серце своє
І закрив на замок.
У скляних саркофагах заховане літо,
Не сумую, хоч ти і пішла.
Я тебе заховав від цілого світу у серце своє,
Ти ж себе не знайшла.
наверх наверх
Святий Яне


На Святого Яна собітку палили,
А палили ми єй з троякого зілля,
А де той Святий Ян, що нам три вогні клав?

Єдно зілля, маме, то Божеє древко,
Друге зілля, маме, то біла лелія,
Третє зілля, маме, то кінська м"ята.

А Божеє древко Христу Пану кірка,
А біла лелія Панєнці Марії,
А кінська м'ята парубкам на свята.
наверх наверх
Нехай
[Р.Бернс, переклад М.Лукаша]


Нехай і холод і вітри,
І сніг з дощем, і сніг з дощем
Я від негоди захищу тебе плащем,
Тебе плащем, тебе плащем.

Нехай і горе і біда,
І море тьми, і море тьми.
Я від недолі заслоню тебе грудьми,
Тебе грудьми, тебе грудьми.

Нехай я буду злидарем,
В чужім краю, сумнім краю,
З тобою буде скрізь мені як у раю,
Як у раю, як у раю.

Нехай я стану владарем
На цілий світ, на цілий світ,
В моїй короні будеш ти як самоцвіт,
Як самоцвіт, як самоцвіт.
наверх наверх
Слова


Стече чаклунський сон у келихову пряку,
В розплавлених свічах іскряться дзеркала.
Наш вогник напівтон, був теплим доостанку,
А ти кудись пішла, у сутінки пішла.

Слова, слова, слова, мов істина волога.
Слова, слова, слова, мов постріли в зарю.
А свічка ще жива, пробачьте, ради Бога,
А свічка ще жива, я скоро догорю.

Під Вашим, під вікном, не забрязкоче дзвоник,
Не спутає слідів, мій вічно спішний крок.
Завершення, як спів, прекрасне і солоне,
Як пил моїх зірок, як пил моїх зірок.

Придумайте сюжет про ніжність, і про літо,
Де вим'ята трава, і дві волошки в ній.
Розсипаним драже закотятся в століття,
Слова, слова, слова, печальні і смешні.

Слова, слова, слова, мов істина волога.
Слова, слова, слова, мов постріли в зарю.
А свічка ще жива, пробачьте, ради Бога,
А свічка ще жива, я скоро догорю.

Слова, слова, слова...
Слова, слова, слова...
А свічка ще жива, пробачьте, ради Бога,
А свічка ще жива, я скоро догорю.
наверх наверх
Берег ріки
[О.Шевченко]


Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.
Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.

Не подолати мені глибокої води.
І безнадійно чорніють спалені мости,
Така далека та дорога до мети.
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Чую я твій голос і бачу я тебе,
Та тільки крила мої обламані давно,
Я на цій знедоленій землі забув, коли літав.
І не збагнути тобі там, на березі твоїм,
Чого вартує зробити один рішучий крок
Тому, хто на інших берегах ніколи не бував.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.

Я зупинився на березі великої ріки,
За рікою мене чекаєш ти.
Не подолати мені глибокої води.

І безнадійно чорніють спалені мости,
Така далека та дорога до мети.
І мені ніяк, ніяк, ніяк, до неї не дійти.

Просто ти живеш не на тому березі ріки,
Де я стою, де чекаю місяці й роки,
А ти живеш не на тому березі ріки.
наверх наверх
Йшли корови...


Йшли корови із діброви,
А овечки з поля…
Заплакала молода дівчина,
Край дороги стоя.

"Куди їдеш-від'їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?"

"Пригортайся, моя мила,
До серця другому ,
Лише не кажи тієї правди."

Як же мені тієї правди.
"Йому не казати,
Він пригорне, поцілує
Ще й стане питати!"

Заплакала молода дівчина
Край дороги стоя.
наверх наверх
Я спитався…


Запитався я вільного вітру,
Що робити, щоб стать молодим.
Відповів мені граючи вітер,
Будь легеньким, як вітер, як дим.

Я спитавася в могутнього моря,
В чім святі заповіти життя.
Відповіло співаючи море,
Будь співочим і ніжним, як я.

Я спитався в високого сонця,
Як ясніш спалахнуть від зорі.
Ні слівця не відмовило сонце,
А душа моя вчула - гори.

Запитався я вільного вітру,
Що робити, щоб стать молодим.
Відповів мені граючи вітер,
Будь легеньким, як вітер, як дим.

© SeaStorm design 2004—2017